Любуясь на небо, о крыльях мечтаю. Недолi

                *    *    *

Любуясь на небо, о крыльях мечтаю:
Как жаль, я не сокол, как жаль, не летаю,
Господь, почему ты мне крылья не дал?
Я землю покинув, орлом бы летал.

За далью небесной, от мира подальше,
Я долю нашёл бы, без горя и фальши.
Где мог спозаранку у солнца просить,
Напасти и беды лучами пронзить.

Без радости в сердце, несчастьем любимый,
Порухой-бедою по свету гонимый.
Судьбе я чужой и чужой для людей:
Кто любит-голубит сироток-детей?

С рождения нежности, ласки не знаю,
Опять в одиночестве ночь коротаю.
Но истина в сердце гнездится одна –
Мне вольное небо – моя сторона.

И враз становлюсь я сильней, и смелее,
Гляжу я на небо своё веселее.
И вмиг позабуду, что я сирота,
Мне крепкими крыльями стала мечта.

О, Господи, дай, мне орлиные крылья,
Без вольного ветра я полон бессилья.
Орлом быстрокрылым по небу скользя,
Я знаю, без счастья жить больше нельзя!
            
                *    *    *

Недолi. Михайло Петренко

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.

Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світлі їх яснім все горе втопить.

Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?

Кохаюся з лихом, привіту не знаю
І гірко і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, що тільки одна —
Далекеє небо — моя сторона.

І на світі гірко, як стане ще гірше, —
Я очі на небо, мені веселіше!
Я в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.

Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я б землю покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув
І в хмарах навіки от світу втонув!

100 СТИХОТВОРЕНИЙ О ЛЮБВИ:
http:///valchin53.blogspot.ru/2014/12/100.html