Только вспомнишь переклад по украински

Тільки згадаєш

Життя вже прожите - та не слід оглядатися
Про минуле соромитись пізно ,
а прийдешньому потрібно радуватись
Тільки згадаєш
якусь чергу з бідонами
Потяг з зіркою , з димом та вагонами переповненими
Батька та бравих Військових
З Орденами й Золотими погонами
Тільки черга за колбасой
Баночки із сметаною
Кришки з з фольги різнокольорової
Тарілку з кашею манною
Нищівно - гарячу , з маслом кусочком , зварену мамою
Мама молода була , усмішка світилася променем
Ну а сам в мріях був середньовічним лучником
Одночасно "" Принцом та жебраком ""та навіть поручником
Двір був повний дітей , іноді голоштанніми
Не змовкала дітвора від зорі до зорі під каштанами
Впиралася вулиця в річку Дніпро , за нею поле з баштанами
Річка хвилею до ніг підступає . Народ шикує паперовими
З газет трикутниками та убраннями пляжними
З тілами з спітнілими складками , загорілими , вологими .
Ось і старість не десь , а в пильному скверику
На лавках з газетами з досягненнями СРСР та докірливій Америці
Та про капіталізм , який б"ється в крайній істериці
Ось і смерть на останній сторінці в траурній рамочці .
Своїм смаком манна каша нагадує дитинство та мамочку ...

Только вспомнишь...

Жизнь прожита и не надо оглядываться.
О прошлом стыдиться поздно, а оставшемуся нужно радоваться.

Только вспомнишь какую-то очередь с бидонами.
Паровоз со звездой, с дымом и переполненными вагонами.
Папу и бравых военных с орденами и золотыми погонами.

Только очередь за колбасой, баночки со сметаною,
Крышки из разноцветной фольги, тарелку с кашей манною,
Обжигающе - горячую, с маслом кусочком, сваренной мамою.

Мама была молода, улыбка светилась лучиком.
Ну а сам в мечтах был средневековым лучником,
Одновременно "Принцем и нищим" и даже поручиком.

Двор был наполнен детьми, иногда голоштанными,
Не стихала суета детворы от зари до зари под каштанами.
Улица упиралась в реку Днепр, а за неё степь с баштанами.

Речка волной к ногам подступает. Народ шикует бумажными
треуголками из газет и иными нарядами пляжными,
и телами с потными складками, загорелыми, влажными.

Вот и старость не где-то, а в пыльном присела скверике,
на скамейках с газетами с достижениями СССР и укоризной Америке,
и о капитализме, который бьётся в крайней истерике.

Вот и смерть на последней странице в траурной рамочке.
Своим вкусом манная каша напоминает о детстве и мамочке.

г.Днепродзержинск (1956г. и т.д.) - г.Львов. 07.07.2012г.


© Copyright: Борис Праздников, 2012