А завтра світ прокинеться без мене.
Трамваї мчатимуть за ріг,
І шикуватимуться жовті клени
Уздовж невиспаних доріг.
Ітиме дощик по слідах, що тануть,
Змиватиме до чорних дір.
Він перетворить пам'ять в білу пляму,
Заповнить тугою ефір.
І раптом стане тихо й надто пізно.
Слова, не сказані колись,
Пожухлим листям встелять бездоріжжя,
Куди навкруг не оглянись.
Застигне час мов айсберг в океані,
Крізь пальці витече тепло.
Залиш собі всі пікселі та дані -
Єдине, що ще збереглось.
Вони блукатимуть посеред ночі,
А вдень плекатимуть печаль.
Роби тепер із ними все, що хочеш.
Не встигли ми... Чи ти? На жаль.
А завтра свiт прокинеться без мене
© Copyright: Юлия Эбервейн Захарченко, 2021
Свидетельство о публикации №121120500132
Свидетельство о публикации №121120500132
Рецензии