Не заживуть вiд горя рани

Минають тижні, йдуть години,
Спливає час, проходять дні…
А над землею слова линуть:
«Хай буде МИР!» і «НІ, війні!»

Не заживуть від горя рани,
Що залишила всім війна.
Синів убитих плачуть мами
В холодній хаті у вікна.

Жінки самотні залишились,
(Від горя серце – попалам),
Сумують вдови на могилах
Та навіщають Божий храм.

Осиротіли малі діти -
Загинув тато на війні…
Несуть до обелісків квіти -
Волошки й маки польові.

Болить душа всього народу
За тих, хто на війні поліг -
За мирних й воїнів зі Сходу,
Братів, хто в битві допоміг.

І плаче гірко Україна
За рідних діточок-синів.
Щодня із вуст молитва лине:
«Хай буде мир", «Кінець війні»!

Ридає дощ сльозами з неба
За вбитих на війні синів…
А десь, над полем українським,
Летить до нас клин журавлів.


Рецензии
Если б на Краю "не залежнiлись",
То эти беды б - не случались!
Так кто же виноват и был так "рвив",
Что зазомбировал своих синiв?

Виталий Шш   28.03.2022 14:54     Заявить о нарушении