Мій серпень крадькома минув...
І я з думками про війну -
Дивлюсь в прочинене вікно
І бачу Осені кіно:
Дощі по склу біжать, мов титри,
Мені шепочуть: "Сльози витри!"
Як буть? Гарчать сирени хрипко...
Уже в душі - не грає скрипка...
І тільки вибухи глухі
Розтягують сумні міхи
Спочилого акордеону -
Сміх, музика - поза законом...
Отак в душі заосеніє -
І в'януть Віра та Надія...
Не хочеться виходить з хати...
І знову кинешся прохати,
У полохливому полоні
Стулив нажахані долоні,
Всесильну допомогу Божу,
Бо достеменно вже не можу -
Найглибшого сягнула дна -
У хаті...Тут...Біля вікна...
Я спорожніла, наче гнізда...
Молюсь зачаєно на звізди,
Бо спорожніли і мольберти -
Не дай метелику померти?!
Не дай!
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2023
Свидетельство о публикации №123092402282
Свидетельство о публикации №123092402282
Рецензии
Дорогая моя Маргарита!
Стихи прекрасные! Только жалко — о войне.
Она погубила столько жизней, что стольких искалечила…
И не помогут Небеса.
Люди должны, наконец, понять, что разрушают все человеческое на нашей маленькой планете. Но когда это будет?..
С признательностью и нежностью, Наташа
Наташа Корецкая 02.10.2023 19:19 • Заявить о нарушении
Стихи прекрасные! Только жалко — о войне.
Она погубила столько жизней, что стольких искалечила…
И не помогут Небеса.
Люди должны, наконец, понять, что разрушают все человеческое на нашей маленькой планете. Но когда это будет?..
С признательностью и нежностью, Наташа
Наташа Корецкая 02.10.2023 19:19 • Заявить о нарушении
У тому-то й причина, що кожен шукає винуватців, де завгодно! Лише на себе не дивляться, що живуть у постійному осуді, а нам належить молитися і за навернення ворогів! А осуд - це різновид ГОРДИНІ, найтяжчого гріха, який жоден сам подолати не може! Святі - до скону вимолювали смирення, себто протилежність ГОРДИНІ! А ми в своїй погорді маємо , що маємо! І Небеса тут, дійсно, ні при чому!!! З Любов'ю Маргарита
Маргарита Метелецкая 11.10.2023 18:43 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 11.10.2023 18:43 Заявить о нарушении