Iди, танцюй!

Нову цю Осінь - визнаю -
В моїм знебарвленім краю -
Відліт птахів. Не пахнуть квіти,
Охрумчились зелені віти...

Лише голівки хризантем
Мені пахтять, неначе щем
За літечком, що вже минуле,
За всім, що до Весни поснуле...

Хтось щось - по Осені втрача...
Я - сни заручених дівчат...
Чужа осіння веремія,
Де навіть аркуш мій німіє...

І я натомлено мовчу
Та дні благальні волочу -
На грані сліз, на грані крику
У безгомінні без'язикім ...

Та, певно, годі справді нити -
Пора обійстя боронити
Від подиху щемливих дум,
Що викликають біль та сум,

Бо долю, звісно, сам тримаєш -
Як, жінко думаєш, те й маєш!
Давай-но, думи розпогодь -
Бо бути веснам! Є - Господь!

Та й і до подиву - пів кроку -
Ось Небо синє та широке!
То - не фінал! То - лиш повтор!
У цим театрі - ти - актор!

Хвилин ще вдосталь до фіналу -
Іди - танцюй ! - в осінню залу!


Рецензии
Замечательно, Маргошенька! Надежда в каждом слове - "Бо бути веснам! Є - Господь!"
Красивое, во всех отношениях, стихотворение, пронзительное.
Спасибо за твой талант!
Всегда с любовью,

Чудесное фото!!!

Ванька Жук   03.10.2023 21:23     Заявить о нарушении
Дякую, любий Ванюшо, за схвальний відгук! З Любов'ю - Маргарита

Маргарита Метелецкая   04.10.2023 15:51   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.