Прохання

Тату, закрий ноутбук,
Не варто дивитись, як дім наш руйнують зухвало.
Цеглинки, які ти дбайливо складав, розметало.
Лишились руїни та брухт.

Мамо, не слухай новин.
Ті зграї ракет, що летять з колись рідного краю,
Дирявлять країну, уносять знайомих до раю
Без поминок, без домовин.

Брате, нема вороття.
Полишимо попіл, уламки і мляву надію.
Ти знаєш, весна - це єдине, чому ще радію.
Та як віднайти прийняття?

Любі, як гірко, що вам
Доводиться жити без жодних гарантій і дому,
Бороти щодня свої болі, і відчай, і втому,
Чужим догоджати містам.

Любі, тримайтесь чимдуж,
Сумуйте і плачте, коли вам болить і нестерпно.
Діліться чим є. І, може, десь ближче до серпня
Про радісне щось напишу.



Весна-осінь 2023


Рецензии