Да сваёй Беларусi хiнуся...

Да твайго небасхілу вярнуся
З жыццясветных вандровак сваіх,
Як вяртаюцца ластаўкі, гусі
Да гнёзд родных, да подыху іх.

Там, ля Віліі зноў стрэне бусел,
Дзе таемна шапоча трыснёг,
Да тваіх краявідаў хінуся,
Як хінецца трыпутнік да ног.

Росы скоцяцца мноствам вясёлак –
Бальзамінак на родным акне,
І юнацкай цнатлівасцю золак –
Па-над борам – ружовым дыхне.

Пырснуць першыя промні з усходу
На смарагдавы мяккі мурог,
І паўстане з туману ля броду
З сеткай рыб прадзед?.. дзед?..
Мо, сам Бог?!.

Да сваёй Беларусі хінуся...

5.05.2024   Ядвіга Доўнар-Кур'яновіч


Рецензии
Господи, как же красиво, душевно, тепло, Яденька!
Будто побывала в родных краях, светло и тихо на душе!
Спасибо, родная!
Нежно и бережно, я

Инна Гаврилова   29.05.2024 11:34     Заявить о нарушении
Очень рада тебе, Иннуль, и что эти строки пришлись по душе.
Самое искреннее спасибо тебе!
С теплынью мая и души,

Ядвига Довнар   29.05.2024 14:42   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.