Пiд тополею
Не питай, тополя, чом мокріють очі,
Чому хустка біла коси закрива -
Хоч на мить до нього я припасти хочу,
Щоб почути повні ніжності слова.
Щоби сильні руки міцно обіймали,
І його дихання було в такт з моїм,
Щоб зірки чарівне світло дарували,
Коли нас зігріє милий рідний дім.
Не питай та сльозно не тремти листами,
Що лунати мріють шепотом дібров.
Пролягає зараз пил доріг між нами,
І сердець гарячих холодніє кров...
>М<
© Copyright: Меркулов Дмитрий Сергеевич, 2023
Свидетельство о публикации №123121604225
Свидетельство о публикации №123121604225
Рецензии