Я вновь с тобой, моей печальной музой...

Я ВНОВЬ С ТОБОЙ, МОЕЙ ПЕЧАЛЬНОЙ МУЗОЙ...
Перевод стихотворения Лины Костенко

Я вновь с тобой, моей печальной музой.
Старалась рук не покладая я.
Плывёт по свету осень, как медуза,
сбивает листья каплями дождя.
А ты пришла: сандалики открытые,
насквозь твой плащик ливень промочил.
О, как ты шла в ненастье, ветром битая,
такая одинокая в ночи?!
Была ты во Вселенной или Спарте?
Каким векам светилась ты во мгле?
И по какой непостижимой карте
находишь ты поэтов на земле?
Ты им диктуешь не стихи, а участь.
Как лоб твой благородством осиян!
Поэты и счастливей есть, и лучше.
Спасибо, что ты выбрала меня.

                6 мая 2024 года



ТИ ЗНОВ ПРИЙШЛА, МОЯ ПЕЧАЛЬНА МУЗО...
Лiна Василівна Костенко [1930]

Ти знов прийшла, моя печальна музо.
Не бійся, я не покладаю рук.
Пливе над світом осінь, як медуза,
і мокре листя падає на брук.
А ти прийшла в легесеньких сандаликах,
твій плащик ледь прип'ятий на плечі.
О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,
така одна-однісінька вночі!
Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті?
Яким вікам світилася вві млі?
І по якій несповідимій карті
знаходиш ти поетів на землі?
Ти їм диктуєш долю, а не вірші.
Твоє чоло шляхетне і ясне.
Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене.